Святість людини нерідко починається з родини, у якій вона зростає. Яскравим прикладом цього є життя преподобних схимонаха Кирила та схимонахині Марії - батьків великого подвижника Церкви, преподобного Сергія Радонезького.
Святі Кирило та Марія жили наприкінці XIII - у першій половині XIV століття. Кирило належав до боярського стану, однак подружжя вирізнялося не стільки своїм становищем, скільки благочестям, милосердям і любов’ю до молитви. У їхньому домі радо приймали подорожніх, допомагали нужденним і виховували дітей у християнській вірі.
Господь благословив їх трьома синами - Стефаном, Варфоломієм і Петром. Саме середній син, Варфоломій, згодом прийняв чернечий постриг з іменем Сергій і став одним із найвідоміших подвижників православного чернецтва.
Згідно з житієм преподобного Сергія, ще до його народження сталося дивовижне знамення: під час Божественної літургії дитя тричі подало голос із материнського лона. Церковне передання вбачає у цій події особливе свідчення майбутнього духовного покликання святого.
Коли родина переселилася до Радонежа, юний Варфоломій прагнув присвятити своє життя чернецтву. Проте батьки попросили його залишитися з ними до завершення їхнього земного шляху. Син послухався, виявивши любов і пошану до батька й матері.
Наприкінці життя Кирило та Марія самі прийняли чернецтво, а за церковним переданням - і велику схиму, у Хотьковському монастирі, де завершили свій земний шлях. Їхні святі мощі стали предметом молитовного шанування вірян.
Приклад преподобних Кирила та Марії нагадує нам, що родина може стати справжньою школою святості. Адже саме батьківська молитва, особистий приклад благочестя, любов і вірність Богові закладають у дитячому серці те духовне насіння, яке згодом здатне принести великі плоди.
Преподобні Кириле та Маріє, моліть Бога за нас!