8 жовтня 2026 року Високопреосвященніший митрополит Володимир (Мельник), під час соборної Літургії з нагоди Престольного свята храму преподобного Сергія, передав у дарунок громаді часточку Древа Животворящого Хреста Господнього.

Чесний і Животворящий Хрест Господній: історія віднайдення та доля святині

Хрест, на якому був розіп'ятий Господь наш Іісус Христос, від перших століть християнства став предметом особливого шанування. Однак після євангельських подій його сліди на тривалий час загубилися. Про віднайдення Хреста в Єрусалимі, його подальшу долю та поширення часточок святого Древа розповідають давні церковні історики й паломники.

Як було віднайдено Хрест Господній

У IV столітті, за правління імператора Константина Великого, в Єрусалимі розпочалися роботи з відновлення місць, пов'язаних із земним життям Спасителя. Над Голгофою та Гробом Господнім тоді знаходилися язичницькі споруди.

Євсевій Кесарійський, сучасник тих подій, описав розчищення святого місця та віднайдення Гробу Господнього. Про знайдення самого Хреста він не повідомляє.

Детальнішу розповідь залишили церковні історики V століття. За їхніми свідченнями, близько 326 року свята рівноапостольна цариця Єлена, мати імператора Константина, прибула до Єрусалима, де під час розкопок було знайдено три хрести.

Як визначили, котрий із них був Хрестом Спасителя?

Сократ Схоластик у своїй «Церковній історії» розповідає, що єрусалимський єпископ Макарій наказав почергово прикласти знайдені хрести до важкохворої жінки. Після дотику третього хреста вона одужала. Це чудо стало свідченням того, що знайдено саме Хрест Господній.

Інше церковне передання оповідає про воскресіння померлого після дотику до Животворящого Древа.

З віднайденням святині пов'язують і встановлення свята Воздвиження Хреста Господнього. За церковним переданням, святитель Макарій підняв Хрест, щоб його побачили численні віряни, які зібралися на Голгофі. У Православній Церкві Воздвиження святкують 14 вересня за церковним юліанським календарем (27 вересня за цивільним).

Подальша доля Животворящого Древа

За свідченням Сократа Схоластика, частину віднайденого Хреста цариця Єлена залишила в Єрусалимі, помістивши у срібний ковчег, а іншу надіслала своєму синові Константину до нової столиці імперії - Константинополя.

У 614 році Єрусалим захопили перські війська. Разом з іншими святинями вони вивезли і Хрест Господній.

Після перемоги над персами візантійський імператор Іраклій повернув святиню. Найімовірніше, це відбулося в березні 630 року.

З поверненням Хреста пов'язане передання, за яким імператор, одягнений у царські шати, не міг пронести святиню до Єрусалима. Лише знявши ознаки царської влади та пішовши босоніж, він зміг внести Хрест, наслідуючи смирення Спасителя.

У наступні століття доля великих частин Хреста складалася по-різному. Частина святині залишалася в Єрусалимі, інші частини перебували в Константинополі.

Відомо, що 4 липня 1187 року під час битви при Хаттіні військо хрестоносців зазнало поразки від султана Саладіна. Реліквія Хреста, яку хрестоносці взяли із собою на поле бою, потрапила до рук переможців. Її подальша доля достеменно невідома.

Після захоплення хрестоносцями Константинополя у 1204 році чимало реліквій із візантійських храмів та імператорських скарбниць опинилися в Західній Європі.

Часточки Хреста Господнього в різних країнах світу

Часточки Животворящого Древа почали поширюватися серед християн ще у IV столітті.

Святитель Кирило Єрусалимський, який жив у той час і був безпосередньо пов'язаний зі святинями Єрусалима, свідчив, що часточки Хреста вже поширилися по всьому світу. Про це він говорить у четвертому Огласительному повчанні (§ 10).

Наприкінці IV століття паломниця Егерія залишила опис поклоніння Древу Хреста у Велику П'ятницю в Єрусалимі. Святиню виносили для вшанування, а диякони охороняли її. За словами Егерії, такі заходи були необхідними, оскільки раніше один із паломників відкусив і викрав часточку Древа.

Протягом наступних століть часточки Хреста передавалися монастирям, храмам, єпископам і християнським правителям. Для них виготовляли спеціальні ковчежці, хрести-мощевики та коштовні релікварії.

Сьогодні святині з часточками Древа Господнього шануються в багатьох країнах.

На Святій Горі Афон, у монастирі Ксиропотам, зберігається одна з найбільших відомих частин Хреста. У Римі часточки Древа знаходяться в базиліці Святого Хреста Єрусалимського. У соборі Паризької Богоматері також зберігається частина Хреста разом з іншими реліквіями Страстей Христових.

Такі святині є і в багатьох православних монастирях та храмах. Не для всіх часточок можна документально простежити шлях від Єрусалима до місця їхнього нинішнього перебування. Проте саме шанування Древа Хреста має безперервну традицію, засвідчену християнськими письменниками вже у IV столітті.

Зберігаючи часточки Животворящого Древа, Церква вшановує Хрест як знаряддя спасительних Страстей Христових. І в кожному храмі, де перебуває ця святиня, звучать слова церковного піснеспіву:

«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо».

Основні історичні джерела:

1. Євсевій Кесарійський. Життя Константина, книга III, розділи 25-28.
2. Сократ Схоластик. Церковна історія, книга I, розділ 17.
3. Святитель Кирило Єрусалимський. Огласительні повчання, IV, 10; X, 19; XIII, 4.
4. Егерія. Паломництво до Святих місць, розділ 37.