Великомученик Димитрій Солунський

Батьки Димитрія, які були таємними християнами, охрестили сина й виховали його у християнській вірі. Його батько, римський проконсул, помер, коли Димитрій досяг повноліття. Імператор Максиміан Галерій, який зійшов на престол у 305 році, призначив Димитрія на місце батька — правителем і воєначальником Фессалонікійської області. Головним обов’язком Димитрія був захист своєї області від зовнішніх ворогів, однак імператор вимагав від нього також винищувати християн. Натомість Димитрій почав викорінювати язичницькі звичаї та навертати язичників до Христової віри. Звісно, невдовзі імператорові донесли, що проконсул Димитрій — християнин. Повертаючись із походу проти сарматів — племен, які населяли причорноморські степи, — Максиміан зупинився в Солуні. Готуючись до смерті, Димитрій роздав своє майно бідним, а сам віддався молитві та посту. Імператор ув’язнив проконсула в темниці, а сам почав розважати себе та жителів Солуні гладіаторськими боями на арені. Християн розшукували й силоміць приводили на арену. Відомий серед гладіаторів своєю зухвалістю Лій легко перемагав лагідних християн у поєдинках і під радісні вигуки озвірілого натовпу скидав їх на списи воїнів. Юнак Нестор, який був християнином, відвідав Димитрія в темниці, і той благословив його на двобій із Лієм. Зміцнюваний Божою силою, Нестор здолав гордовитого гладіатора й скинув його на списи воїнів. Нестора мали б нагородити як переможця, але натомість його стратили за сповідання християнської віри. За наказом імператора у 306 році темнична сторожа пронизала Димитрія списами. Тіло великомученика Димитрія викинули на поживу звірам, однак солуняни таємно поховали його. Слуга Димитрія на ім’я Лупп узяв закривавлений одяг мученика та його перстень і почав через ці святині зцілювати недужих. Згодом його також стратили. За правління імператора Костянтина Великого (324–337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були знайдені його нетлінні мощі. Біля гробниці великомученика Димитрія звершувалися численні чудеса та зцілення. За правління імператора Маврикія авари, які жили на Дону, взяли в облогу місто Солунь. Святий Димитрій явився на міському мурі, і стотисячне військо нападників кинулося навтіки. Іншого разу святий урятував місто від голоду. У житії святого Димитрія розповідається також про те, як він визволяв полонених із неволі іновірців і допомагав їм дістатися Солуні. Із VII століття від раки з мощами святого Димитрія почало витікати запашне чудотворне миро, про що свідчили тогочасні письменники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про це миро: «За своїми властивостями воно не є водою, а густіше за неї й не схоже на жодну з відомих нам речовин... Воно дивовижніше за всі пахощі — не лише створені людськими руками, а й ті, що існують у природі, сотвореній Богом». Саме тому святого великомученика Димитрія стали називати Мироточивим.