У грецькому Часослові, виданому 1897 року, походження свята Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього пояснюється давньою константинопольською традицією.
У серпні, коли через літню спеку в Константинополі особливо часто спалахували різні хвороби, існував звичай виносити Чесне Древо Хреста Господнього з імператорської скарбниці та урочисто проносити його вулицями міста. Християни молилися перед святинею, просячи в Господа освячення міста, захисту від хвороб і збереження його мешканців.
Напередодні 1 серпня, тобто 31 липня за старим стилем, Чесний Хрест переносили з царської скарбниці до Великої церкви - собору Святої Софії - і покладали на святій трапезі.
Від 1 серпня і до свята Успіння Пресвятої Богородиці Хрест із молитвами та урочистими процесіями - літіями - проносили різними частинами Константинополя, а потім давали можливість вірянам поклонитися святині. Саме цей урочистий вихід із Хрестом і його винесення до народу отримали назву πρόοδος (проодос) - «винесення», «вихід», «урочиста процесія Чесного Хреста».
14 серпня за старим стилем святиню повертали до імператорських палат.
У Константинополі існувала й інша давня традиція: першого дня кожного місяця в придворному храмі звершували освячення води. Винятками були січень, коли водоосвячення відбувалося 6-го числа, та вересень - 14-го.
Згодом ці дві традиції - винесення для поклоніння Животворчого Хреста Господнього та освячення води - поєдналися. Так сформувалося святкування 1 серпня за старим стилем (14 серпня за новим), під час якого Церква урочисто вшановує Чесний і Животворчий Хрест Господній та звершує освячення води.