Що може змінити історію цілого народу?
Іноді — не велике військо, не мудра політика і навіть не багатство держави. Іноді все починається з одного людського серця, яке починає шукати Бога.
Таким серцем було серце князя Володимира.
«Повість минулих літ» розповідає, що князь не поспішав приймати нову віру лише тому, що вона була поширеною чи вигідною. Він уважно знайомився з різними релігіями, прагнучи знайти істину. Його цікавило не лише те, як люди поклоняються Богові, а й те, де людина може знайти справжнє спасіння.
Особливе враження на князя справило православне богослужіння у храмі Святої Софії в Константинополі. Посли, яких він послав до Візантії, повернулися зі словами, що стали безсмертними:
«Не знали, чи були ми на небі, чи на землі; бо немає на землі такого видовища й такої краси… Знаємо лише, що там Бог перебуває з людьми…»
(«Повість минулих літ», під 6495 (987) роком).
Ці слова стали не просто захопленням красою богослужіння. Вони свідчили про зустріч із живою присутністю Божою. Саме ця зустріч допомогла князеві зробити найважливіший вибір у своєму житті.
Прийнявши святе Хрещення, Володимир сам став іншою людиною. Літопис і церковне Передання свідчать, що суворий язичницький володар став милосердним правителем. Він почав будувати храми, опікуватися бідними, викуповувати полонених, дбати про сиріт і вдів. Благодать Христова змінила не лише його погляди — вона змінила його серце.
Та найбільшим скарбом, який знайшов князь, була не нова державна ідеологія і не союз із могутньою Візантією. Він знайшов Самого Христа.
Господь у Євангелії говорить про дорогоцінну перлину, заради якої мудрий купець продає все, що має, аби тільки придбати її (Мф. 13:45–46). Для святого Володимира такою безцінною Перлиною став Христос. І, знайшовши цей духовний скарб, він не захотів залишити його тільки для себе.
Любов не приховує істини. Любов ділиться нею.
Саме тому князь прагнув, щоб і його народ пізнав Того, Хто є «дорога, і правда, і життя» (Ін. 14:6). Хрещення Русі стало не просто визначною історичною подією. Передусім воно було плодом особистої віри князя, який бажав привести свій народ до спасіння.
Недаремно Церква називає Володимира рівноапостольним. Це почесне найменування отримують лише ті святі, які своєю працею привели до Христа цілі народи, продовживши справу святих апостолів.
Минуло понад тисячу років від дня Хрещення Русі. Але приклад святого князя Володимира залишається сучасним. Він нагадує кожному з нас: шлях до оновлення суспільства починається з оновлення людського серця. І лише той, хто сам зустрів Христа, може стати світлом для інших, ділячись із ближніми найдорожчим духовним скарбом — живою вірою в Спасителя.