19 серпня Церква святкує Преображення Господнє.
Для багатьох цей день асоціюється насамперед з кошиками яблук, винограду та інших плодів, які ми приносимо до храму для освячення. Але Преображення - передусім не про яблука. Воно - про Христа.
На горі Фавор Господь преобразився перед трьома Своїми учнями - Петром, Яковом та Іваном. Його обличчя засяяло, немов сонце, а одяг став білим, як світло.
Христос не став у цю мить кимось іншим. Він відкрив учням те, Ким був завжди. За людською природою Ісуса вони побачили сяйво Його Божественної слави.
Поруч із Ним з’явилися Мойсей та Ілля - Закон і пророки свідчать про Христа. А з хмари пролунав голос Отця:
«Це Син Мій Улюблений… Його слухайте» (Мф. 17:5).
Навіщо Христос показав Свою славу апостолам?
Попереду були Голгофа, Хрест, страждання і смерть. Учні мали пам’ятати: Той, Кого вони побачать розіп’ятим і приниженим, - Той Самий Господь, славу Якого вони бачили на Фаворі. Хрест не буде поразкою Христа. За ним прийде Воскресіння.
Тому Преображення говорить і про нашу надію. Людина покликана не просто прожити земне життя і померти. Вона покликана до воскресіння, до вічного життя, до єднання з Богом.
А як же яблука і виноград?
Церква здавна приносить Богові початки нового врожаю, благословляючи плоди землі та дякуючи за Його дари. Це гарна і змістовна традиція.
Але кошик із плодами не повинен відгородити від нас Самого Христа.
Ми приносимо до храму плоди землі - а Господь нагадує нам про плоди, яких очікує від нашого життя.
Преображення - це свято Божественного світла.
Свято слави Христа.
Свято надії на воскресіння.
І нагадування про те, до якого преображення покликана кожна людина.