Чудотворний образ Почаївської Божої Матері був принесений на українські землі грецьким митрополитом Неофітом. У 1559 році, прямуючи по допомогу з Константинополя до Москви через Волинь, він на кілька днів зупинився в маєтку Орля у благочестивої шляхтянки Анни Гойської. На знак вдячності за щиру гостинність ієрарх благословив її давньою іконою Пресвятої Богородиці.

Почаївська ікона Божої Матері належить до іконографічного типу Богородичних ікон «Умиління». Особливістю цього типу є те, що Пресвята Богородиця і Богонемовля Христос зображені в обіймах, а Їхні лики торкаються один одного.

Водночас Почаївська ікона має характерні особливості, за якими її легко відрізнити від інших ікон типу «Умиління»:

  • ліва рука Господа спочиває на плечі Богородиці, а права складена у благословляючому жесті;
  • спина та ноги Богонемовляти прикриті покривалом;
  • Пресвятій Богородиці предстоять святі: пророк Ілля, первомученик архідиякон Стефан, мученик Мина, преподобний Авраамій, а також унизу ікони — святі жони: великомучениці Параскева, Ірина та Катерина.

Імовірно, до того як ікона потрапила до Анни Гойської, вона була родинною святинею, тому на ній були зображені небесні покровителі подружжя та їхніх близьких.

Святий образ було встановлено в родинній молитовні Гойських. У 1597 році від ікони сталося перше відоме чудо: брат Анни Гойської Филип Козинський, який від народження був незрячим, отримав зцілення. Згодом від святині почали відбуватися й інші чудесні знамення, що спонукало благочестиву жертводавицю передати ікону на вічне зберігання до Почаївської обителі.

Образ урочисто перенесли на Почаївську гору, і відтоді він став відомий як Почаївська ікона Божої Матері. Так монастир отримав свою другу велику святиню. Разом із чудотворною іконою Анна Гойська подарувала обителі земельні володіння, чим забезпечила її матеріальне утримання та юридично закріпила існування монастиря.

Згодом спадкоємець Анни Гойської — Андрій Фірлей — силоміць забрав святиню з монастиря, де вона перебувала близько двадцяти років. Наруга над святим образом не залишилася без наслідків: дружину Андрія спіткала тяжка душевна недуга. За порадою преподобного Іова Почаївського Фірлеї повернули ікону до монастиря, просячи Пресвяту Богородицю про зцілення.

Протягом чотирьох століть Цариця Небесна неодноразово являла Своє заступництво та допомогу Почаївській обителі. Однією з найвідоміших подій стала облога монастиря турецько-татарським військом улітку 1675 року. Ворог оточив монастир із трьох боків. Усю ніч захисники та братія невпинно молилися перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці. На світанку, під час співу акафіста, сталося диво: над храмом з’явилася сама Цариця Небесна в оточенні ангелів і преподобного Іова Почаївського. Побачивши це небесне видіння, вороги прийшли в сум’яття, охоплені страхом почали відступати, і монастир був чудесно врятований від захоплення.

На згадку про це чудесне визволення Православна Церква щороку 5 серпня вшановує Почаївську ікону Божої Матері.

У 1721 році Почаївський монастир перейшов під владу греко-католицького (уніатського) чернечого ордену василіян. Саме в цей період на іконі з’явилися золоті корони над главами Пресвятої Богородиці та Богонемовляти. Урочисте коронування образу відбулося 1773 року. Лише після повернення Почаївської обителі Православній Церкві у 1831 році святиня знову стала православною святинею.

Із 1859 року Почаївська ікона перебуває в Успенському соборі Свято-Успенської Почаївської лаври, на третьому ярусі величного різьбленого іконостаса, подарованого імператором Олександром ІІ. Щоранку святиню на шовкових стрічках урочисто опускають униз, щоб численні паломники могли поклонитися чудотворному образу. Свого сучасного вигляду ікона набула у 1869 році, коли її прикрасили дорогоцінною золотою ризою, оздобленою коштовним камінням, і помістили до позолоченого зореподібного кіота.

Ось уже понад чотири століття від Почаївської ікони Божої Матері не припиняються чудеса. Святиня лише у виняткових випадках залишає стіни Почаївської лаври. Щороку безперервним потоком до неї прибувають паломники з України та багатьох країн світу, щоб із вірою поклонитися Пресвятій Богородиці Почаївській — Небесній Заступниці й Помічниці кожного, хто звертається до Неї в скорботах, печалях і життєвих випробуваннях.