Святий великомученик і цілитель Пантелеімон жив на межі III–IV століть у місті Нікомидія (нині територія Туреччини). Він походив із заможної родини: батько був язичником, а мати – християнкою, яка з дитинства навчала сина вірі в Христа.
Юнак здобув блискучу медичну освіту і став придворним лікарем імператора Максиміана. Спочатку його звали Пантолеон, що означає «лев у всьому». Після Хрещення Господь через нього звершив багато чудесних зцілень, і Церква почала називати його Пантелеімоном – «всемилостивим».
Після зустрічі зі священником Єрмолаєм Пантелеімон увірував у Христа. Остаточно зміцнило його віру чудесне воскресіння дитини, яку він, помолившись Христу, оживив після смертельного укусу змії.
Святий безкоштовно лікував усіх хворих, допомагав бідним, відвідував ув’язнених і ніколи не брав плати за свою працю. Саме тому його особливо шанують як небесного покровителя лікарів і всіх, хто страждає від недуг.
Через заздрість інших лікарів Пантелеімона було видано владі як християнина. Незважаючи на жорстокі катування, Господь неодноразово чудесно зберігав його життя. Лише коли сам святий добровільно віддав себе в руки мучителів, його стратили через усікновення мечем близько 305 року.
За церковним переданням, після удару мечем із його рани потекло молоко, а маслинове дерево, до якого його було прив’язано, миттєво вкрилося плодами. Ці знамення стали свідченням Божої слави, явленої у вірному Христовому мученикові.
Чесна глава святого великомученика і цілителя Пантелеімона нині зберігається у Свято-Пантелеімоновому монастирі на Святій Горі Афон, а частки його святих мощей перебувають у багатьох православних храмах і монастирях по всьому світу. Одна з часток святих мощей святого зберігається в іконі великомученика Пантелеімона у нашому храмі преподобного Сергія.
Сьогодні великомученик Пантелеімон є одним із найшанованіших святих Православної Церкви. До нього звертаються з молитвою про зцілення душі й тіла, про допомогу лікарям та про Боже благословення всіх, хто доглядає за хворими. Його життя нагадує: справжнє милосердя починається там, де любов до Бога стає любов’ю до людини.