Євангельська розповідь про зцілення Христом гадаринських біснуватих (Мф. 8:28–9:1) дивує не лише самим чудом, а й реакцією людей. Господь звільнив двох нещасних від влади демонів, повернув їм людську гідність, розум і свободу. Але мешканці Гадари, побачивши загибель стада свиней, не зраділи спасінню своїх співгромадян. Вони попросили Христа… залишити їхню країну.
Минуло дві тисячі років, але це Євангеліє не втратило своєї актуальності. І сьогодні людина нерідко оцінюється дешевше, ніж прибуток, комфорт чи власні інтереси. Ми можемо переживати через матеріальні втрати значно більше, ніж через втрату віри, миру в сім’ї чи духовного здоров’я. Часто непомітно для себе ми також просимо Христа «відійти», коли Його заповіді заважають нашому звичному способу життя.
Господь показує, що для Нього немає безнадійних людей. Якою б глибокою не була духовна темрява, Христос здатний звільнити людину, якщо вона відкриє Йому своє серце. Але водночас це Євангеліє ставить кожному з нас особисте запитання: що для мене має більшу цінність — присутність Христа чи мій земний добробут?
Від відповіді на це запитання залежить не лише наше сьогодення, а й вічність.