Ікона Божої Матері, що прославилася чудесами в земних уділах Пресвятої Богородиці - на Афоні, в Іверії (Грузії) та на Русі, - отримала свою назву від Іверського монастиря на Святій Горі Афон.
Перші відомості про неї сягають IX століття - часів іконоборства, коли за наказом єретичної влади святі ікони знищували та піддавали нарузі як у храмах, так і в оселях вірян.
Одна благочестива вдова, яка жила неподалік Нікеї, зберігала у своєму домі дорогий її серцю образ Божої Матері. Невдовзі про це стало відомо. Озброєні воїни, які прийшли відібрати ікону, намагалися заволодіти святинею. Один із них ударив ікону списом, і з лику Пречистої потекла кров.
Зі сльозами помолившись Владичиці, жінка вирушила до моря й опустила ікону у воду. Святий образ, залишаючись у вертикальному положенні, поплив хвилями.
Звістка про ікону з пробитим списом ликом, пущену морем, дійшла й до Афону. Єдиний син цієї жінки прийняв чернецтво на Святій Горі й подвизався неподалік місця, де колись пристав до берега корабель, на якому пливла на Кіпр Сама Божа Матір. Саме там згодом, у X столітті, грузинський вельможа Іоанн та візантійський полководець Торникій заснували Іверську обитель.
Одного разу насельники Іверського монастиря побачили над морем вогняний стовп, що сягав самого неба. Він здіймався над образом Божої Матері, який стояв на воді.
Ченці спробували наблизитися до ікони й забрати її, проте що ближче підпливав човен, то далі в море віддалявся святий образ.
Тоді братія стала на молитву, ревно благаючи Господа дарувати цю ікону їхній обителі.
Наступної ночі Пресвята Богородиця явилася уві сні старцю Гавриїлу, який вирізнявся суворим подвижницьким життям і дитячою простотою душі, та промовила:
«Передай настоятелю й братії, що Я бажаю дарувати їм Мою ікону на покров і допомогу. Потім увійди в море і з вірою йди по хвилях - тоді всі пізнають Мою любов і благовоління до вашої обителі».
Наступного ранку ченці з молитовним співом вирушили до берега. Старець Гавриїл безстрашно ступив на воду і сподобився прийняти чудотворну ікону.
Святий образ поставили в каплиці на березі моря, де протягом трьох діб звершували перед ним молитви, а згодом перенесли до соборного храму. На тому місці, де стояла ікона, забило джерело чистої, приємної на смак води.
Наступного дня ікону знайшли над монастирською брамою. Її повернули на попереднє місце, однак вона знову опинилася над брамою. Так повторювалося кілька разів.
Нарешті Пресвята Богородиця знову явилася старцю Гавриїлу й сказала:
«Передай братії: Я не хочу, щоб Мене охороняли, але Сама буду вашою Хранителькою і в цьому житті, і в майбутньому. Я випросила для вас у Бога Мою милість, і доти, доки бачитимете Мою ікону в обителі, благодать і милість Сина Мого до вас не вичерпаються».
Тоді ченці збудували надбрамний храм на честь Божої Матері - Хранительки обителі, у якому чудотворна ікона перебуває й донині.
Ікона має назву «Портаїтісса» - «Вратарниця», а за місцем свого явлення на Афоні іменується Іверською.
За переданням, явлення ікони відбулося 31 березня, у вівторок Пасхального тижня.
В Іверському монастирі святкування на її честь звершується у вівторок Світлої седмиці. Цього дня братія хресним ходом прямує до морського берега, де старець Гавриїл прийняв чудотворний образ.
Історія обителі зберігає численні свідчення благодатної допомоги Божої Матері: чудесного поповнення запасів пшениці, вина та єлею, зцілення хворих, визволення монастиря від нападів чужоземців.
Так, одного разу перси взяли монастир в облогу з моря. Ченці ревно благали Божу Матір про заступництво.
Раптово здійнялася страшна буря, і ворожі кораблі затонули. Живим залишився лише воєначальник Аміра.
Вражений чудесним виявом Божого гніву, він розкаявся, просив молитися за прощення його гріхів і пожертвував багато золота та срібла на спорудження монастирських мурів.