Одного разу учні прийшли до старця й запитали його:
- Чому погані звички легко опановують людину, а добрі приживаються важко й залишаються в ній слабкими?
- Що станеться, якщо здорове насіння залишити на сонці, а хворе закопати в землю? - запитав старець.
- Добре насіння, залишене без ґрунту, загине, а погане проросте, дасть хворобливий паросток і недобрий плід, - відповіли учні.
- Так само чинять і люди: замість того, щоб потай творити добрі справи й плекати в глибині душі добрі задуми, вони виставляють їх напоказ і тим самим гублять. А свої недоліки та гріхи, щоб їх не побачили інші, люди ховають глибоко в душі. Там вони розростаються й гублять людину в самому її серці. Ви ж будьте мудрими.
Учні подякували авві за повчання й відійшли, замислившись над його словами.